Хто кришує дружків Гіркіна в музеї Міноборони?
 Незабутні герої Гоголя,напевне, позаздрили б «чорною заздрістю» нинішньому директору Національного військово-історичного музею Міноборони В.Таранцю в його неперевершеному вмінні маніпулювати «мертвими душами»!
Як вже говорилося, правоохоронні органи поступово добираються до так званої «середньої ланки» Міноборони, з якої може розпочатися серйозна «чистка» рядів. Не зважаючи на свою нібито «недоторканість» (як він сам думає) така доля не омине й Таранця, оскільки є за що! Вже зараз ревізійно-контролюючі органи виявляють зацікавленість (оскільки йде кримінальне провадження!) до аспектів кадрового питання в музеї, бо є відомі порушення. І тому їм (цим органам) замість роздумів і опитувань особового складу працівників слід зайнятися ретельним вивчення фінансових документів та наказів, аби потім не було «окозамилювання» з «ніби втраченими документами». А то потім, розвівши руками здивовано будуть запитувати«А был ли мальчик?».Так от, аби упередити таку ситуацію, на підставі офіційних документів ми відповідально заявляємо, що «ХЛОПЧИК» ТАКИ БУВ, І НЕ ОДИН!
Прийшовши з громадської організації в державний заклад, чи то пак – НАЦІОНАЛЬНИЙ – Таранець намагався підняти свій «директорський» авторитет, зробивши скандал з нібито «зниклими» безвість-куди експонатами – ордени, танки, башти - мовляв, – відчуйте різницю! – як було погано все до цього у відомчому музеї – і як я класно все поставлю на свої місця! Та питання в тому, ЧИ САМ ПАН ТАРАНЕЦЬ ЗНАХОДИТЬСЯ НА СВОЄМУ МІСЦІ? Адже керівництво державним закладом, тим більше тим, який має численні філії по свій території України вимагає ВІДПОВІДАЛЬНОГО ставлення до його управління, наукової та кадрової політики, розпорядження бюджетними коштами! Очевидно, як призначення самого В.Таранця в Міноборони здійснювалося поза юридичною площиною, так і новоспечений директор головного музею Міноборони не переймається особливо ЗАКОННІСТЮ СВОЇХ ВЧИНКІВ І РІШЕНЬ! А що? В громадських організаціях і не таке бувало!..
Власне, мова ітиме про ті ж самі кадри, оскільки вони ще з ленінських часів – вирішують ВСЕ! І – додамо від себе – долю ВСІХ, в тому числі і керівників вищої ланки, якщо ті свідомо йдуть на порушення і обман!
Отже, як нам стало відомо з кіл, наближених до відділу кадрів Національного музею Міноборони, директор музею В.Таранець вирішив благородну справу - дати робочі місця молодим науковцям, розширити, так би мовити, свій штат! Та й «своїх» працівників, які вже давно чекали, треба було якось працевлаштовувати! І хоча штат музею Міноборони не гумовий, і за першої-ліпшої вимоги теж не розширюється – Таранець вихід знайшов! Не довго думаючи, він вказав керівничим перстом на філії, де є вакантні місця – туди й прийняти молодих і обдарованих! В даному конкретному випадку найбільш не укомплектованою філією виявилася чернігівська - Меморіал пам’яті Героїв Крут! Напевно транспортна розв’язка незручна…
 Таким нехитрим способом відповідно до наказу начальника музею В.Таранця № 155 від 30 серпня 2013 року молодого, що подає надії науковця - Шемеляка Олександра Юрійовича було прийнято на посаду молодшого наукового співробітника чернігівської філії «Пам’яті Героїв Крут»! То до чого ж тут кримінал? – спитаєте ви ? А от тепер – НАЙЦІКАВІШЕ! Невже ви думаєте, що молодий, такий, що подає надії науковець Олександр Шемеляк буде їздити кудись по місцю «робочої прописки» у філію на Чернігівщину, особливо, коли він проживає в Києві?! Звичайно ж ні! Він, як і всі порядні науковці музею регулярно ходив на роботу на вулиці Грушевського 30/1 в місті Києві! І навіть в книгах за ключі розписувався! А що? Всім зручно – всі задоволені! В тому числі й керівник музею сам собою і вмінням владнати справи!
 Втім, треба сказати, вміє Таранець в кадрах собі Сашків підбирати! Вже наче й прижився в Києві в головному музеї Міноборони Сашко Шемеляк, - аж ось ще один безробітний кадр! Якого теж треба працевлаштувати! І знову – молодий та перспективний! Знайомитесь - Охріменко Олександр Святославович, випускник університету Шевченка! І знову в філії в Крутах поповнення! З легкої руки Н.П.Задніпрянець – наукового співробітника наукового відділу інформаційно-музейної діяльності, який, очевидно, вирішує кадрові питання в музеї, за наказом завідувача музею №178 від 14 жовтня 2013 року Охріменко Олександр на посаді в музеї! І знову ж таки - ну хто буде їздити в ті далекі Крути? Охріменко добросовісно ходить на роботу к Києві, про що свідчать такі ж самі записи в книгах робочого часу.
І все було б добре! Але ж молодому науковцю Охріменку треба творчо розвиватися, яку-не-яку дисертацію у аспірантурі «шкрябати». А якщо ти ходиш в аспірантуру на стаціонарі і хочеш офіційно ще й стипендію отримувати – будь добрий – трудову книжечку принеси і поклади у відділ кадрів! Нічого робити Сашку Охріменку – за наказом № 190 від 30 жовтня 2013 року його звільнено з філії музею Крутів. Два тижні всього й пропрацював, але ж видно, цінний співробітник! Але ж, як ми знаємо, безвихідних ситуацій не буває! І молодь наша винахідлива! А що вже керівник музею В. Таранець - і поготів! На те ж він і директор! Щоб, НАПЛЮВАВШИ НА ВСЕ ЗАКОНОДАВСТВО, діяти виключно за «ЦАРСЬКИМ ПОВЕЛІННЯМ».. Отже, підійшли до головного!
Не довго думавши, знайшли вихід із складної ситуації. А вихід який? Правильно – чиясь «вільна» трудова книжка, за якою можна працювати – ну прямо як резиденту за чужою «легендою»! В нашій версії - така собі «мертва душа», яка нікому нічим не заважає. Таким чином, вже з 1 листопада 2013 року за наказом № 198 завідувача музею в тій же філії Пам’яті Крут з’явився новий співробітник - Грещишин Станіслав Васильович! Ви скажете – ну до чого тут Охріменко? Ну взяли людину іншу! А до того, що ОхріменкоПІСЛЯ СВОГО «ЗВІЛЬНЕННЯ» ПРОДОВЖУЄ ХОДИТИ НА РОБОТУ В КИЄВІ на Грушевського! Знову-таки маємо документальне підтвердження! Як то кажуть, зуміли і рибку з’їсти, і ще щось зробити!
В грудні 2013 О.Шемеляка перевели на посаду старшого наукового співробітника вже в Києві (бо вивільнилася вакансія, та й підвищили заодно), але також ВСУПЕРЕЧ ВИМОГАМ МУЗЕЙНИХ ІНСТРУКЦІЙ призначили відповідальним за зберігання експонатів з дорогоцінних металів! Це людину без освіти, відповідного стажу роботи, і який разом зі своїм батьком Юрієм Шемеляком у вузьких колекціонерських колах відомий торгівлею радянськими орденами!
В даному питанні також сліз звернути увагу на нарахування і виплату зарплати, та видачу зарплатної картки Охріменку, бо, вірогідніше за все, виявиться, що після його «звільнення» картка не закривалася, а з «прийннятям» у Крути Грещишина на нього така картка не оформлялася.
Думаю правоохоронним органам цікаво буде розібратися не тільки в трудових перипетіях, але й перевірити цілісність музейного фонду! Викликає подив те, як керівництво Міноборони дозволяє таким директорам, як В.Таранець отак от запросто йти на порушення закону, пов’язане з обманом і підміною документів?! Здається, вже прийшов час для перевірок з боку КРУ! Невідомо, які ще факти відкриються! Адже «накосячити» можна і за короткий часовий відтинок, аби талант! В Таранця і його команди він, як бачимо, дуже яскраво виражений!
Колишні співробітники, згуртовані у Комітет порятунку музею
| 
